44-річний сержант Владислав Шубін загинув 28 лютого 2022 року під час оборони Харківщини.

Владислав народився у Харкові. Закінчив Харківський автотранспортний технікум та отримав кваліфікацію техніка-механіка. Під час навчання робив креслення старшим курсам, бо «був дуже крутий у цьому». Мав багато місць роботи: був і вантажником, і далекобійником, і директором Куп'янського комбікормового заводу, і монтажником колії в харківському метро.

До початку війни у 2014 році понад 10 років працював машиністом різальних машин. Дуже любив спорт, добре грав у настільний теніс і навчив цьому свою дочку.

У 2015 році Владислав пішов добровольцем у зону АТО. Поїхав одразу після роботи до військкомату, за дві доби зателефонував рідним: «Я в Миколаєві на навчаннях, вишліть мені речі, я йду в АТО». Згодом виконував бойові завдання під Маріуполем на Донеччині у складі морської піхоти. З того часу життя було пов'язане з військовою справою. Після АТО розумів, що військова справа не відпускає його, тому він вступив до лав Національної гвардії України. Мав багато друзів і чудове почуття гумору.

Ввечері 23 лютого 2022 року, прийшовши додому зі служби, Владислав сказав рідним збирати тривожні валізи і бути напоготові, провів інструктаж, що робити, коли летять різні види снарядів. 24 лютого о 5.20 ранку у нього задзвонив телефон, за хвилину після цього пролунали перші вибухи, так чоловік знову вирушив на війну.

«Мій батько був справді крутим чоловіком, він завжди підтримував мене і піклувався про мене, він був дуже турботливий і веселий, завжди мав дуже багато друзів і стояв за тих, хто йому дорогий горою. Я дуже любила його, шкода, що так мало говорила про це. Одне з останніх його повідомлень було таким : «Головне, ніколи не панікувати, ми впораємося, ми на нашій землі, у своєму домі», – розповіла донька Аліса.

Посмертно сержант Шубін нагороджений орденом «За мужність» III ступеня.

Поховали захисника на рідній Харківщині.

У Владислава залишилися мама і донька.