top of page
Владислав Кулімін

Владислав Кулімін

22 березня 2024 року

Сержант Владислав Кулімін, позивний Художник, поліг 22 березня 2024 року під час виконання бойового завдання в селі Терни на Донеччині. Рухаючись на зміну наряду, він потрапив під ворожий обстріл керованими авіабомбами. Захиснику назавжди залишилося 48.

Владислав народився в селі Новосаратівка, Азербайджан. Коли йому виповнилося сім, родина переїхала до села Сакуниха, що на Сумщині. Там він пішов до школи, а згодом здобув спеціальність майстра сільськогосподарського виробництва, молодшого організатора середньої ланки у Недригайлівському вищому професійному училищі.

Пройшов строкову службу у військово-морських силах АР Крим, був морським піхотинцем. Після працював охоронником у ТОВ «Влад». Із 2001 по 2015 роки обіймав ту ж посаду у Роменській виправній колонії №56, де отримав звання сержанта. Далі працював різноробом, займався будівництвом та ковкою металу – це було його хобі. У вільний час любив рибалити, полювати, облаштовувати подвірʼя. Жив зі сімʼєю у місті Ромни.

1 червня 2022 року добровільно приєднався до лав захисників. Пройшовши навчання у Сумах та Чернігові, став бойовим медиком 117-ої окремої бригади територіальної оборони. Отримав грамоту за зразкове виконання військового обовʼязку та високий професіоналізм.

«Він був для мене не просто батьком, а, насамперед, другом, який підтримував, незважаючи ні на що. Ми могли сміятися з усього на світі. Мої друзі тягнулися до нього, попри різницю у віці. Тато пішов на війну, щоб захистити мене. Він говорив: «Я хочу, щоб моя донька не вважала мене боягузом». Я дуже на нього схожа – як зовні, так і всередині, і це допомагає моїй мамі, яка дивиться на мене і бачить його відображення. Знаю, тату, що ти мене чуєш, через наші характери ми ніколи не говорили, як сильно любимо одне одного, але вдвох все прекрасно відчували і бачили. Мене гріють спогади та сни, в яких ти до мене приходиш. Ти – мій Герой, мій Янгол-охоронець», – написала Вікторія Куліміна.

Поховали захисника в місті Ромни на Сумщині.

Удома Владислава чекали дружина, донька, рідна сестра та двоюрідний брат.

Розкажіть про цю історію іншим

Ми хочемо жити в країні, яка пам'ятає. Кожен донат на армію зараз допомагає зберегти свободу і незалежність нашої країни. Кожен донат на пам'ять допоможе нам зберегти пам'ять про ціну цієї свободи.

Інші загиблі

Терни, Донецька область

Допоможіть зберегти пам'ять кожного та кожної, чиє життя обірвалося через війну росії проти України. Заповніть форму з даними про загиблих:

bottom of page