Старший солдат Владислав Литовський загинув 17 квітня 2022 року в бою з окупантами під Ізюмом на Харківщині. Бійцю було 19 років.

Владислав народився в селі Вишняки Полтавської області. Жив у місті Хорол. Після закінчення школи здобув фах автослюсаря у професійно-технічному училищі. У вільний час займався спортом. Ще з дитинства мріяв про військову кар’єру.

2021 року хлопця призвали на строкову військову службу до лав Збройних Сил України. У грудні він підписав контракт. Служив у 95-й окремій десантно-штурмовій бригаді. Пройшов навчання та обійняв посаду кулеметника. У січні 2022-го у складі свого підрозділу Владислав вирушив обороняти Донеччину. З початком повномасштабної війни продовжував боронити Україну від окупантів.

«Синочок мій рідненький, ти був найкращим і другом, і товаришем, і сином. Ти завжди спішив всім на допомогу і словом, і ділом. Про тебе можна писати дуже багато, ти по життю був ангелом, ним і залишився. Борець за справедливість, за правду, ти справжній патріот своєї країни, своєї Батьківщини. Але для мене ти назавжди залишишся моїм синочком, якого я любила, люблю і буду любити, поки б'ється моє серце. Це страшенний біль, туга за тобою, це просто жахіття, а не життя. Царство небесне тобі, мій янголе, ніколи не забудемо, ніколи не пробачимо», – написала мама загиблого Анна.

«Був знайомий з дитинства, гуляли в одній компанії. Можу описати його як максимально доброго та чуйного товариша, який був готовий у будь-який момент прийти на допомогу. Умів підтримати розмову, завжди міг вислухати і дати слушну пораду», – розповів товариш.

Тривалий час боєць вважався зниклим безвісти. Лише 21 грудня 2022 року його тіло ідентифікували та підтвердили загибель. Поховали молодого захисника у рідному селі на Полтавщині.

У Владислава залишилися мама і сестра.