Лейтенант Владислав Мельник, позивний Мєля, загинув 12 березня 2022 року в бою з окупантами в районі села Зачатівка, що під Волновахою на Донеччині. Майже за місяць до цього, 18 лютого, офіцеру виповнилося 22 роки.

Владислав народився в селі Данилівка Луганської області. З дитинства мріяв бути військовим і цілеспрямовано йшов до мети. Вступив до Військової академії (м. Одеса) на спеціалізацію «Управління діями підрозділів морської піхоти», яку закінчив у 2021 році та отримав омріяне офіцерське звання.

Після випуску молодий офіцер розпочав військову службу в Маріуполі Донецької області. Він командував взводом у 503-му окремому батальйоні морської піхоти Військово-морських сил Збройних Сил України. Здавалося, що мрії здійснилися. Владислав бачив себе лише у військовій формі й дуже багато працював у цьому напрямку. З перших днів вторгнення разом із побратимами офіцер мужньо стояв на захисті Донеччини, але до перемоги йому дожити не судилося.

«Ми з Владом, як всі кажуть, двоюрідні брат і сестра. Він був для мене надзвичайно близьким, тому ніколи не вживаю «двоюрідний», ми були рідними! Складно описати словами, наскільки він був чудовим. Хлопець з відкритим серцем та неймовірно щирою усмішкою, товариський і гарно вихований. Влад – юнак, який понад усе любив Батьківщину. Він захищав усіх нас та наше майбутнє, але не зміг вберегти себе для нас. Незважаючи на велику кількість часу, що минула, я все ще чекаю його дзвінка та повідомлення. Влад здійснив справжній подвиг, закарбувавши назавжди своє імʼя на сторінках книги Перемоги України, і я зроблю все, аби його вчинок та його сторінка завжди були в памʼяті та серцях людей», – розповіла Вероніка Гаркуша.

Посмертно лейтенант Мельник В.Ю. нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня.

Поховали морпіха в місті Дніпро на Краснопільському кладовищі.

У Владислава залишилися батьки, рідні, друзі та побратими.