top of page
Володимир Каліхман
4 жовтня 2022 р.
56-річний майстер-сержант Володимир Каліхман, позивний Прапор, загинув 4 жовтня 2022 року в районі села Уди Харківської області.
Володимир народився у місті Сміла на Черкащині. Закінчив школу №10, де викладав мистецтво рукопашного бою разом зі своїм другом, а потім і кумом. Гурток «Каскад» був настільки відомим, що в залі всім охочим займатись не вистачало місця. Після школи Володимир вирішив нікуди не вступати, а піти до армії. Після строкової служби закінчив школу прапорщиків та пройшов Афганістан.
У 2014-му, після Майдану, Володимир поїхав воювати в АТО, після демобілізації почав їздити за кордон на заробітки. У 2021 році переїхав до доньки в Київ.
«У Києві мав найважливіше завдання – глядіти онуку і готуватися до репатріації. І в той момент життя було чудовим у нього була своя служба де його командиром була онука Варвара і вони в двох були вільні і дуже схожі за характером. Дід завжди забирав Варвару першою з садочку. Якщо запитати, ким був дід для Варвари, то в першу чергу другом, з яким вона була вільною і собою», – каже донька воїна Ольга.
23 лютого 2022 року Володимир почав збирати речі, з якими він був в АТО, зі словами «про всяк випадок». Наступного дня у родині чоловіка не було паніки. О 7-й ранку він сказав: «Давайте поснідаємо і тоді я поїду по своїм справам». Вдруге такий сумісний сніданок у родини був через 113 днів війни.
О 9-й годині Володимир вже був у територіальній обороні Києва, отримав позивний Прапор. Був на Донеччині, потім поїхав до Харкова.
«І звідти ми уже забрали його на щиті. Тут можна писати дуже багато, бо ми завжди були на зв’язку, і я мала можливість з чоловіком з гуманітарним вантажем приїздити до нього в Бахмут і Харків. Останній дзвінок був дуже емоційний. Тато був дуже вже втомлений і в передчутті відпустки ми говорили про Варвару (онуку). Коли побратими передали нам його телефон, там було єдине відео: як я сварюся на Варвару», – додала Ольга.
Володимира Каліхмана поховали на Алеї пам’яті у рідному місті.
У захисника залишилися донька Ольга, сини Андрій та Олександер, онука Варвара, сестра Інна.
Розкажіть про цю історію іншим
Ми хочемо жити в країні, яка пам'ятає. Кожен донат на армію зараз допомагає зберегти свободу і незалежність нашої країни. Кожен донат на пам'ять допоможе нам зберегти пам'ять про ціну цієї свободи.
bottom of page