27 лютого 2022 року під час боїв за Бучу загинув український доброволець та ветеран АТО Володимир Ковальський, позивний Інженер. Йому було 38 років. Ще у 2015 році він втратив обидві ноги на війні.

З юних років Володимиру дуже подобалася військова справа. Навчаючись у КПІ, паралельно закінчив військову кафедру.

Інженер брав активну участь в Революції гідності. У 2015 році пішов служити у 14-ту окрему механізовану бригаду імені князя Романа Великого. Спочатку був замполітом, потім – командиром.

Під час бойового виходу чоловік підірвався на ворожій міні та втратив обидві ноги. Його дружина Катерина тоді була на 8-му місяці вагітності. Жага до життя у Володимира була настільки сильною, що вже до її пологів він став на тимчасові протези.

Пройшов реабілітацію, зайнявся бізнесом та спортом. Брав участь у змаганнях серед адаптивних атлетів «Ігри Героїв». Отримав землю, збудував дім і відкрив станцію техобслуговування, де ремонтував двигуни.

У лютому 2022-го, не чекаючи поки окупанти зайдуть в його місто, Інженер одним із перших пішов добровольцем та приєднався до громадської організації «Бучанська варта». Разом із іншими добровольцями Володимир організував оборону міста, визначив бойові позиції.

27 лютого почався один із найзапекліших боїв у Бучі поблизу супермаркету Novus. Хлопці підбили два ворожих БМД та поклали чимало живої сили. Проте бій був нерівним, і їм довелось відходити. Володимир Ковальський залишився. Його останніми словами були: «Відходьте, хлопці, я прикрию».

Він був одним із перших, хто поліг у бою за Бучу. Ковальському присвоїли звання «Почесний громадянин міста» (посмертно).

У чоловіка залишилися дружина і син.

У Бучі вулицю Пушкінську перейменували на честь Володимира Ковальського.