Молодший сержант Володимир Босик загинув 17 січня 2024 року біля села Роботине Запорізької області. При виконанні бойового завдання отримав смертельні травми. Через місяць, 11 лютого, захиснику виповнилося б 48 років.

Володимир народився в селі Новаки Рівненської області. Зростав у родині, де було 6 дітей. Мама померла рано, тож їхнім вихованням займався батько. Навчався у Новаківській та Озерській школах. Потім здобув професію електрогазозварника в Рівненському текстильному технікумі, зараз –економіко-технологічний фаховий коледж. У цивільному житті працював на будівництві. У вільний час любив рибалити.

У квітні 2023 року чоловіка мобілізували до Збройних Сил України. Після проходження навчання саперній справі вирушив боронити Запорізький напрямок. Воював на посаді старшого сапера у складі 117-ї окремої механізованої бригади.

«Герої йдуть, щоб жити
У пам'яті людей, у їх серцях.
І подвиг його важко оцінити,
Віддав він найдорожче – це життя!
За небо мирне бився,
За свободу, за синів та за батьків,
За дім свій, за честь свого роду
І помирати зовсім не хотів...
Героям вічна Шана, Честь і Слава!
За те, щоб жити – жертвують життям.
З Небес за нами вже спостерігають,
На жаль, немає звідти вороття.
Але вони зірками нам всім світять,
Дорогу в краще наше майбуття освітлюють,
Зробивши все можливе, щоб було взагалі
ЖИТТЯ!
Звалив на спину дуже важку ношу,
Обов'язок свій виконав сповна.
Свою частинку вклав він в Перемогу.
Будь проклята загарбницька війна!
Слава нашому Герою!
Вічна йому пам'ять!» – написала дружина брата Ірина.

Поховали захисника в рідному селі.

У Володимира залишилися батько, брати, сестри та двоє синів.