Капітан Володимир Голядинець, позивний Камінь, загинув 19 жовтня 2023 року в місті Авдіївка на Донеччині. Під час евакуації поранених побратимів отримав смертельні поранення внаслідок ворожого танкового обстрілу. У свої останні хвилини прикрив собою товариша, чим врятував йому життя. За місяць, 18 листопада, Герою виповнилося б 26 років.

Офіцер народився в місті Володимир Волинської області. У 2017 році закінчив Володимир-Волинський агротехнічний коледж за спеціальністю «Електрична інженерія» та одразу пішов на строкову службу. У 2018 році вступив до Національної академії Сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного.

У вільний час любив читати художню, пригодницьку, історичну, науково-популярну літературу, здебільшого книги були на військову тематику. Навіть під час служби у зоні бойових дій молодий командир весь час замовляв книги, які читав у вільний час. Однією з них – книга адмірала Вільяма Г. Макрейвена «Код героя. Уроки гарно прожитого життя». Вона до глибини душі вразила Володимира. Ще під час навчання в коледжі він полюбив спорт. Певний час займався кікбоксингом. Цей вид спорту дуже йому подобався. Мріяв після війни продовжити заняття.

Наприкінці лютого 2022-го у зв’язку із повномасштабним вторгненням Львівська академія достроково випустила офіцерів з 4-го курсу, щоб вже на початку березня вони вирушили на фронт. Служив молодий офіцер у 110-ій окремій механізованій бригаді імені генерал-хорунжого Марка Безручка. Був командиром роти та завжди вів за собою підлеглих, чим заслужив повагу й авторитет. Разом із побратимами героїчно боронив місто Авдіївку.

За час служби Володимир отримав відзнаки: «За оборону рідної держави», «За оборону Авдіївки», «Знак пошани» та «За оборону України».

«Мій коханий був надзвичайно гуманною та вихованою людиною, моральні цінності – чесність, справедливість, повага, доброзичливість, дружелюбність – були його способом життя, а для інших – прикладом для наслідування. Це людина із сталевою силою волі та чіткою життєвою позицією, попри важкі випробування долі, мій захисник завжди залишався на боці добра, горою стояв за побратимів, совісно та з великою відповідальністю ніс військову службу. Будучи командиром роти і маючи звання капітана, Володимир весь час навідував побратимів на передку, підказував, допомагав, піднімав бойовий дух. Війна не зламала мого коханого, вона, навпаки, ще чіткіше проявила його найкращі людські риси, не заплямувавши його світлої душі. Хоч Володя всього лиш тричі був у відпустці, попри пережите на війні, він бачив добро і насолоджувався ним, а там де його бракувало, він його творив. Не дивно, що війна забирає найкращих, такі світлі люди не готові приносити в жертву невинні життя, щоб збагатитися чи зберегти своє. Мій коханий зробив багато за своє коротке життя і перш за все завдяки тому, що завжди залишався людиною. Мій ангел залишив цю землю гідно, так само, як і прожив на ній», – розповіла наречена полеглого захисника Ольга Шмигель.

Похований офіцер у рідному місті на Федорівському кладовищі.

У молодого Героя залишилися мама, вітчим і брат (обоє також військовослужбовці), сестра, бабуся та наречена.