27-річний молодший сержант Володимир Махнорило, позивний Кіпіш, помер 27 грудня 2022 року в Дніпровському шпиталі. За три дні до цього, виконуючи бойове завдання біля села Ступочки на Донеччині, боєць зазнав важких поранень.

Володимир народився у селищі Кам‘яне Запорізької області. Навчався на механіка-тракториста у Вільнянському професійному ліцеї. Навчання не закінчив, бо з 16 років пішов працювати, щоб допомагати родині. У вільний час любив грати на гітарі.

З 2015 року хлопець брав участь у російсько-українській війні. Воював в АТО/ООС у складі 128-ї гірсько-штурмової, 55-ї артилерійської, 25-ї повітрянодесантної та 54-ї механізованої бригад. Планував здобути військову освіту, проте не встиг.

Під час повномасштабного вторгнення Володимир служив на посаді командира гарматного взводу гаубичної самохідної артилерії 60-ї окремої механізованої бригади ЗСУ. У 2022-му боєць був нагороджений медаллю «За військову службу Україні».

«Братик – справжній Герой, який зробив багато задля нашої свободи. Справжній патріот, козак, для якого країна була понад усе. Мужній, безстрашний (врятував не одне життя на полі бою зі, слів побратимів, але своє не зберіг), людина з великої літери. Готовий був віддати останнє, аби зробити іншим добре. Про його героїчні вчинки на війні ми дізнаємося вже після його смерті, бо нам він завжди говорив, що все добре. Дуже добрий, чуйний, завжди усміхнений... Справжній Герой-Махно!», – розповіла старша сестра Олена.

«Ми з братиком з дитинства все робили разом. Ми були і залишились близькими на все життя. Тому мені дуже важко. Мій братик – половина моєї душі. Всі рідні також дуже важко втрату переживають… бо ми всі, як одна велика родина, і завжди йшли разом по життю. Володимир оберігав, допомагав і підтримував усіх», – додала молодша сестра Катерина.

Поховали захисника у рідному селищі.

У Володимира залишилися батьки, чотири сестри, шість племінників, рідні, близькі та друзі.