Солдат Володимир Орлов, позивний Орел, поліг 20 жовтня 2022 року під час виконання бойового завдання в районі села Торське Донецької області. Воїну назавжди залишилося 33 роки.

Володимир народився у місті Пустомити на Львівщині. У 1995 році розпочав навчання у середній школі № 2, яку закінчив у 2006-му. Потім навчався на історичному факультеті Львівського національного університету імені Івана Франка. Із жовтня 2011-го до липня 2012 року проходив строкову військову службу в 24-їй окремій механізованій бригаді ЗСУ.

По завершенні служби працював на посаді продавця-консультанта в мережі магазинів «Сувенірний крам». Згодом опанував фах інженера комп'ютерних систем. Одружився у 2014 році. Виховував сина. У 2018-му почав працювати фахівцем з комп'ютерних мереж і технологій у компанії «GlobalLogic».

В березні 2022 року Володимир повідомив про своє рішення вступати до територіальної оборони.

«Володя виріс з великою любов’ю до Бога і до України. Коли почалася війна, він не міг стояти осторонь. У нього було все – щаслива сім’я, дуже хороша робота», – каже Світлана Орлова, мама.

Володимир служив у складі 125-ї окремої бригади територіальної оборони ЗСУ на посаді гранатометника гранатометного відділення, мав навички бойового медика. Дружина, родичі, друзі та колеги Володі активно займалися збором речей для нього та його підрозділу.

«Володя дуже ініціативно включився в життя свого військового підрозділу, зумів
посилити його потрібним автомобілем, приладом нічного бачення. Навіть мені допоміг, хоч я з зовсім з іншого батальйону бригади, — тактичними рукавицями, біноклем, бронежилетом, який я досі ношу на собі, ще багатьма корисними дрібницями. Причому в більшості навіть без мого прохання, зі своєї ініціативи», – поділився спогадами Тарас Ковалевич, однокурсник та військовий.

Володимир був чудовим чоловіком та батьком, багато часу проводив із сином, дбав про його всебічний розвиток.

«В нашій маленькій сім’ї була культура читання. Часто ми читали всі троє, вмостившись на ліжку перед сном. Замість телевізора в нас були книжкові полиці... ще в нього була суперсила: все, що він би не посадив, – проростало», – ділиться Павлина, дружина.

Вона очікувала, що після повернення з війни Володимир розпочне власну справу в галузі фермерства. В пам'ять про загиблого чоловіка дружна написала та видала книжку-спогад «Острів Орла», всі кошти, виручені з продажу якої, скеровані на волонтерські проєкти для забезпечення військових потреб.

Посмертно Орлов Володимир Михайлович нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня. В травні 2024 року відповідно до указу Міністра оборони України № 786 воїна відзначено медаллю «Захиснику України».

Похований захисник у рідному місті.

У Володимира залишилися батьки, дружина, син і брат.