Сержант Володимир Петренко, позивний Лютий, загинув 16 грудня 2023 року під час виконання бойового завдання в районі села Уди, що на Харківщині. 1 грудня воїну виповнилося 54 роки.

Володимир Борисович народився в селі Піски-Радьківські Харківської області. Здобув середню освіту. Одружився, виростив двох синів. Жив із родиною в селі Нижче Солоне рідної області. Працював електрогазозварювальником у Борівському комунальному підприємстві теплових мереж. Займався вирощуванням винограду, полуниці, малини, троянд. Дуже любив доглядати за садом, який посадив разом із синами. Усе в будинку робив власноруч, адже мав хист до ремонтних робіт.

У перші дні повномасштабного вторгнення чоловік разом зі старшим сином Богданом добровольцями пішли на фронт. Володимир служив на посаді головного сержанта взводу в 122-му (Ізюмському) окремому батальйоні територіальної оборони 113-ї бригади ТРО ЗСУ. Також виконував обов'язки командира взводу. Воював за рідну Харківщину, потім боронив Бахмутський напрямок, кордони Сумщини та Харківщини.

У травні 2022-го Богдан Петренко загинув на Донеччині. Йому було 29 років. Батько залишився на війні та продовжував нищити окупантів.

Володимир був нагороджений медаллю «За хоробрість в бою»та відзнакою Президента України «За оборону України».

«Мій чоловік мав позивний Лютий, хоча лютим він був лише до ворогів, до зрадників. У мирному житті він був люблячим, турботливим чоловіком і батьком, справжнім патріотом рідної землі, порядною і відповідальною людиною. Завжди був за справедливість, за правду. Своїх синів він виховав справжніми чоловіками, які також стали на захист країни. Старший син Богдан, на жаль, загинув у травні 2022 році в Донецькій області, виконуючи бойове завдання. Саме завдяки таким людям, як мій чоловік, наша країна тримається, наша країна переможе. Після загибелі сина, він міг звільнитися, жити звичайним життям, але не зробив цього. Він залишився вірним присязі, вірним народові, вірним Україні. Його побратими говорять про Лютого з великою повагою. Згадують його як людину дуже порядну, надійну, відповідальну, принципову і надзвичайно віддану справі», – розповіла Галина Петренко.

Поховали Героя на Алеї Слави кладовища №18 в Харкові. Там же похований його старший син.

У Володимира залишилися дружина та син Денис, який також вступив до ЗСУ.