Старший солдат Володимир Плетньов на псевдо Жрець помер 25 лютого 2022 року в Маріуполі на Донеччині. Під час виконання бойового завдання отримав кульове поранення в голову. Захиснику назавжди 23 роки.

Володимир народився в Харкові. Навчався в школі №37. Закінчив історичний факультет Харківського національного педагогічного університету ім. Сковороди. Працював охоронцем на фірмі. 2019 року успішно пройшов курс молодого бійця. Потрапив до Окремого загону спеціального призначення «Азов». Обіймав посади кулеметника і санітара. Був одним з найкращих бійців підрозділу. Вболівав за харківський футбольний клуб «Металіст». Був учасником фанатського руху.

Коли почалося повномасштабне вторгнення, продовжував боронити Батьківщину. Воював на Маріупольському напрямку.

«У перші години повномасштабної війни син виконував бойове завдання у напрямку Широкиного. Перед цим подзвонив. Говорили, що все буде добре, ми переможемо, що любимо одне одного і треба себе берегти. Група Володі першою зустріла ворога. Син отримав важке поранення в голову. Через два дні мені подзвонили його командири і побратими, що вранці 25 лютого Володя помер у Маріуполі. Приблизно в той час наді мною пролетів білий лебідь. А за день-два до загибелі сина в мене поламався браслет годинника, який подарував Володя. Син досі не похований. Я тричі здавала ДНК, але співпадіння поки що немає», – розповіла мати Тетяна Плетньова.

«Володя мріяв стати справжнім воїном, як предки-козаки. Вдосконалював свої спортивні навички, щоб потрапити до «Азову». Займався стрільбою з лука, легкою атлетикою, баскетболом і боксом. З 8 років цікавився історичними подіями, козацтвом, зброєю, бойовим мистецтвом, релігіями. Вірив у слов’янських богів, цікавився скандинавськими віруваннями, рунами. Писав вірші, але залишились тільки дитячі твори. Все згоріло в Маріуполі. Малював, робив з глини фігурки. Дуже любив тварин, рятував вуличних котів і собак. Любив природу. В підлітковому віці міг зібрати рюкзак і піти до лісу, або в поле на цілий день. Мав наречену. Мріяв про сім’ю, дітей, свою справу. Про власний будинок біля моря і лісу», – додала Тетяна.

У серпні 2023 року на фасаді харківської школи №37, де навчався Володимир, встановили пам’ятну дошку.

У воїна залишилася мати, молодший брат і бабуся.



***
Платформа пам'яті «Меморіал» вшановує пам'ять про героїв спільно із проєктом «Серце Азовсталі», який підтримує захисників та захисниць Маріуполя та їхні родини. Разом ми створюємо серію історій про тих, хто ціною власного життя боронив Маріуполь.