Молодший сержант Володимир Пляшечко, позивний Кум, загинув 13 травня 2022 року під час виконня бойового завдання в Маріуполі на Донеччині. Бойова група, в складі якої був Володимир, потрапила під ворожий артилерійський обстріл. Захиснику було 49 років.

Володимир народився в Маріуполі. Навчався в школі №65. Закінчив професійне училище й отримав спеціальність муляра. Працював на металургійному комбінаті ім. Ілліча. Із червня 2016 року служив у Державній прикордонній службі України. Забезпечував охорону державних рубежів на ділянці 1 прикордонного загону. Брав участь в АТО та ООС. Із 24 лютого 2022 року із воїнами ЗСУ та спецпризначенцями «Азову» НГУ виконував бойові завдання в Маріуполі.

«Володя пішов служити добровольцем. Разом із чоловіком моєї сестри Дімою, який працював на «Азовсталі». Вони дружили з дитинства, були кумами і разом загинули. Тієї ночі вони з групою вийшли на бойове завдання. Зв’язок з ними було втрачено. Про смерть Володі я дізналася від його побратимів. Тіло Володі досі не передали. За три тижні до цього Володя був поранений. Написав мені: «Ми поки нормально. Зачепило не сильно – подряпина на голові, маленький осколок на нозі та легка контузія». Я відповіла, що люблю його. Він відповів, що теж мене любить. Ми прожили щасливо майже 30 років. Та ще плюс шість, коли зустрічалися. Почали у 8 класі. Я його проводжала в армію і чекала два роки. Одружилися і виховали сина. Володя власноруч збудував наш будинок, зробив бесідку, стіл, лавки. З сином посадили сад. Завжди був для мене опорою. Обожнював готувати і гарно подавати. Випікав смачний бісквіт. Був душею компанії. Гарно розповідав смішні історії, анекдоти. А ще мав гарний голос. Співав із Дімою. Любили пісню «Ой у вишневому саду». Ми часто виїжджали сім’ями на природу. Володя був затятий рибалкою. Планував купити машину, як добудуємось. І дуже хотів побувати за кордоном. Зараз часто бачу його у снах. Таким, як за життя, вдома. Але Володя нічого не говорить, завжди мовчазний», – розповіла дружина Інна Пляшечко.

«Мій батько був не тільки справжнім героєм, а й людиною з неймовірною силою духу і працьовитістю. Він навчив мене багато чому: готувати, цінувати справжніх друзів, любити життя і бути відповідальним за свої вчинки. Під час повномасштабного вторгнення зв’язок із батьком зник. Я теж військовий і в цей час перебував у Волновасі, відбиваючи наступ ворога. В мене не було можливості звʼязатися з ним. Батько брав участь в обороні Азовсталі – тієї неймовірно важкої, але героїчної битви, яка назавжди увійшла в історію. Я не знав, що з ним, але був упевнений, що він до останнього захищав свою землю, як робив усе своє життя – самовіддано і без страху. Його мужність і відвага залишили великий слід у моєму серці. Неймовірно пишаюся тим, що мій батько – саме він. Його досвід, приклад і сила завжди житимуть у мені. Хоча батька фізично вже немає з нами, він завжди залишається у моїй пам’яті та серці», – зазначив син Вадим.

Володимира Пляшечко нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).

У воїна залишилася дружина, син, молодша сестра і двоє племінників.


***
Платформа пам'яті «Меморіал» вшановує пам'ять про героїв спільно із проєктом «Серце Азовсталі», який підтримує захисників та захисниць Маріуполя та їхні родини. Разом ми створюємо серію історій про тих, хто ціною власного життя боронив Маріуполь.