Головний сержант Яків Сідлецький на псевдо Святий поліг внаслідок ворожого мінометного обстрілу 23 лютого 2024 року в селі Міньківка Донецької області. За два дні захисникові виповнилося б 26 років.

Народився Яків у селі Гринівці Житомирської області. В 2013 році закінчив Гринівецький навчально-виховний комплекс І-ІІ ступенів, потім пішов до коледжу. До 2019-го проходив строкову службу в армії. Опісля вступив до Житомирського агротехнічного коледжу на спеціальність «агроінженерія». Працював у ТОВ «Волкрафт». З родиною проживав у місті Житомир.

Під час повномасштабної війни боронив Україну в складі 30-ї окремої механізованої бригади. Був командиром відділення.

За свою службу захисник мав низку нагород, серед яких: нагрудні знаки «Золотий хрест» і «DEI GRATIA». Посмертно головного сержанта Якова Сідлецького нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеня.

«Кожна історія нашого життя має свою цінність. По життю ми завжди були разом, Прогулянка, кава, риболовля, гриби. Я не знала з ним ні бід, ні журби. А тепер пізнала все і одразу. Він підтримував навіть тоді, коли був у пекельних боях, завжди знав, що потрібно сказати. Стільки було любові в його словах. Вмів на відстані зігрівати. Разом з коханим ми мріяли про щасливе майбутнє, про те, як будемо виховувати наших синочків. Його словами було: «Ти можеш навіть не сумніватися в тому що у нас все буде так, як ми хочемо, тому що ми обоє прикладаємо всіх зусиль для того, аби у нас все вийшло. А зараз ти маєш бути сильна», – розповіла дружина Марина.

«Яків є взірцем виконання службового обов’язку та гідним сином своєї Батьківщини. Своїми діями та сумлінним ставленням до служби беззаперечно зробив неоціненний внесок в перемогу над ворогом», –додав побратим Якова.

«Він був постійно на позитиві і я черпав позитив від нього. З ним завжди було весело, але зараз він пішов веселити тих наших, хто вже не з нами», – сказав ще один побратим.

Поховали захисника в рідному селі.

В Якова залишилися дружина, троє синів і батьки.