Захисник Маріуполя Євген Шаповалов загинув 23 березня 2022 року під час оборони міста від російських окупантів. Виконуючи завдання, потрапив у засідку. Автомобіль українських оборонців був обстріляний ворогом, через щільні обстріли побратими не змогли забрати тіло. 29 квітня воїну виповнилося б 49 років.

Євген народився у місті Талдикорган Республіки Казахстан. Жив у Маріуполі Донецької області. Навчався на факультеті банківської справи у Маріупольському державному технічному університеті. Другу вищу освіту здобув у Міжрегіональній академії управління персоналом. Багато років працював у податковій міліції Маріуполя. Вільний час проводив із сім'єю, любив доглядати за садом і городом на дачі. Мав плани побудувати там будиночок. Обожнював жартувати, грати на гітарі, колекціонував монети.

Під час повномасштабного російського вторгнення чоловік проходив службу у Державній прикордонній службі України. Служив у 1-му (Донецькому) прикордонному загоні. Займався контррозвідувальною діяльністю. З перших днів вторгнення разом із побратимами став на захист Маріуполя.

«Женя був дійсно гідним прикладом для багатьох з нас: добросовісний та порядний на роботі, добрий та співчутливий з людьми, завжди допомагав іншим, якщо міг, він був люблячим і турботливим батьком для своїх доньок, надійним плечем та розрадою для своєї матері. Завжди усміхнений та доброзичливий, таким я його пам'ятаю. Женя полюбляв жартувати, сміятися, але й відповідально ставився до служби, буквально горів нею, він був справжнім офіцером, гарним сім'янином, батьком та уважним сином... всі його дуже поважали й любили!» – розповіла його невістка Анастасія Пєшніна.

«Євген любив життя, свою країну, своє рідне місто – Маріуполь. Він був доброзичливим, з чудовим почуттям гумору, надійним, порядним, чуйним, завжди допомагав тим, хто цього потребував. Найкращій син, брат, люблячий батько та чоловік. Молодша донька Єсенія часто дивиться у нічне небо та шукає зірочку свого татуся. Зараз поряд з нами фізично немає рідної людини, але він живе в наших серцях. І буде жити, доки вони б'ються. З любов'ю та жалем мама, всі рідні».

Посмертно підполковнику Шаповалову присвоєно звання полковника та нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеня.