44-річний солдат Євген Жигайло, позивний Жога, загинув 14 листопада 2023 року внаслідок ворожого мінометного обстрілу в районі населеного пункту Іванівське Бахмутського району Донецької області.

Євген народився та жив у Києві. Після закінчення школи вступив до Київського електротехнічного технікуму, але задля підтримки своєї родини в складні часи мусив покинути навчання та піти працювати. Упродовж 10 років професійно займався рукопашним боєм, мав навички володіння зброєю. Працював у складі особистої охорони, але з часом змінив свою професію на менеджера транспортного відділу. Дуже любив риболовлю, яку надалі зробив справою всієї родини. Також любив читати, писав вірші, обожнював грати на гітарі, сам опанував гру на губній гармошці. Завжди був борцем за справедливість, тому ніколи не стояв осторонь. Брав участь у Революції Гідності. Був батьком двох доньок, яких дуже любив, завжди цікавився та пишався їхніми успіхами. Постійно був поряд та ніколи не давав образити своїх дівчат.

З початком повномасштабного вторгнення чоловік вступив до лав столичної ТРО, а після – до 242-го окремого батальйону 241-ої окремої бригади територіальної оборони ЗСУ. Прагнув стати бойовим медиком. У цей важкий період він знайшов ще одну, велику та дружню родину – своїх побратимів, «Бойових бобрів». Хлопці завжди були поруч та бились пліч-о-пліч заради вільної країни.

«У період великої війни старша донька вперше побачила сльози батька під час відеодзвінка, коли той казав, як сильно сумує за своїми дітьми. Женя був найвідданішим другом, надійною та вірною людиною, на яку завжди можна було покластися. Він завжди був готовий допомогти, навіть всупереч особистому життю. Серед великого кола спілкування Євген мав й найкращих друзів, один з яких був його кумом і побратимом. Це був Грощенко Олександр Сергійович, позивний Гроша. Ця дружба почалась з перших днів навчання в коледжі. Загибель побратима Євген бачив на власні очі, і до останнього дня згадував про свого найкращого друга», – розповіли близькі загиблого.

Обороняючи рідну країну, Євген отримав медалі «За відвагу», «За оборону міста-героя Харкова», «Захисник Вітчизни», «За оборону Києва та Київської області». А вже посмертно відзначений почесним нагрудним знаком «Комбатантський хрест» та медаллю «Хрест Свободи».

Поховали захисника в селі Гатне на Київщині.

У памʼяті тих, хто знав Героя, він назавжди залишиться люблячим батьком, чоловіком, сином, вірним другом і побратимом, справжнім козаком з палаючим серцем і люттю до ворога.