Десантник Євгеній Базилевський, позивний Баз, загинув 17 грудня 2022 року під час оборони Бахмута на Донеччині. Воїн отримав смертельні множинні поранення тіла внаслідок ворожого танкового обстрілу. Йому назавжди залишилось 27 років.

Євгеній родом з Києва. Закінчив Київський технікум готельного господарства, здобув фах техніка-програміста. Любив читати, цікавився історією Великобританії й електровелосипедами.

З 2015 року хлопець став на захист України. Брав участь в АТО/ООС на Донбасі у складі 79-ї десантно-штурмової бригади. Побував у багатьох гарячих точках фронту.

Коли почалась повномасштабна війна, Баз служив в 95-й бригаді, а згодом перевівся в 46-ту окрему аеромобільну бригаду. Влітку отримав поранення. Під обстеження у шпиталі в нього виявили епілепсію, яку він приховував. Однак хлопець знайшов спосіб повернутися до війська. «Русня все ще топче нашу країну у наймасштабніший війні з часів Другої світової. Я повинен», – сказав він тоді і вирушив до побратимів на передову. Восени отримав звання молодший сержант та почав командувати відділенням.

У квітні 2022 року Євгеній познайомився з волонтеркою Аллою. Спочатку вони спілкувалися. А на Великдень він приїхав до неї, пояснивши – «чогось потягнуло». Відтоді пара була разом.

«Ми познайомилися, коли він шукав броніки. Вони йому так і не підійшли, зате підійшла я – наше спілкування переросло в теплі стосунки. Женя – людина слова, честі та правди. На вигляд як 18-річний, а мудрості – як у старця. Зі свідомих років він брав активну участь у важливих подіях держави. Жив як Герой і помер як Герой», – розповідає дівчина.

Вони весь час були на зв’язку. Євгеній намагався приїжджати до коханої за будь-якої можливості. Говорив, що вони «маленька сім’я». А наприкінці року вирішив освідчитися. Планував зробити це під час їхньої наступної зустрічі. Залишив передзамовлення на каблучку.

«13 грудня я написала, що дуже хочу тебе обійняти. Ти сказав, що також, але спершу маєш збігати в душ. Війна, всі діла, душу немає, тільки вологі серветки. Ти вже не побачив те повідомлення, але я написала, що люблю тебе навіть смердючим і немитим. Таким тебе сьогодні й побачу – закривавленим, брудним та понівеченим. Але я тебе й таким люблю», – пише Алла. Після смерті коханого вона веде свою сторінку у фейсбуку у вигляді щоденника, де розповідає історію їхнього кохання й описує свої переживання.

Фото, на якому Алла тримає руку Євгенія в морзі, стало відомим у соцмережах та ЗМІ. «Я буду вічно тебе тримати за руку, мій Героє. І навіть якщо ти вже не з нами. Я ж обіцяла», – написала вона.

Тіло Євгенія піддали кремації, прах поховали на Лісовому кладовищі в Києві.

У захисника залишилися бабусі та наречена.