Юрію Алєксєєву було 49 років. Він загинув у березні 2022-го на Київщині внаслідок множинних вогнепальних поранень голови. Його розстріляли російські військові. 27 лютого він долучився до ДФТГ Ірпеня «Спротив», отримав зброю та брав участь у будівництві блокпостів для оборони Київщини. Ввечері 5 березня Юрій пішов допомагати пораненим і зник. Його тіло знайшли лише у квітні в мікрорайоні «Стоянка» в Ірпені, на вулиці Княгині Ольги, після звільнення Київщини українськими військовими.

«24 лютого з початком повномасштабного вторгнення чоловік із донькою виїхали у Стоянку, де у нас був будинок. Я у цей час цілодобово працювала у лікарні в Бучі. Маючи свою зареєстровану зброю, він зорганізувався з місцевими жителями у групу спротиву. Ходив на патрулювання на блокпости, допомагав людям евакуюватися з міста. Останній зв'язок у мене з ним був 5 березня. Його окупанти спочатку полонили, катували, а потім вбили», – розповіла дружина Алла.

Юрій Львович народився у місті Буча Київської області. Він багато років працював правоохоронцем. Служив у спецпідрозділі УБОЗу «СОКІЛ», був командиром відділення. Вийшов у відставку у званні підполковникаа міліції. Останнім часом був на пенсії. Працював в охоронній структурі. Мав активну громадянську позицію. Був затятим мисливцем. Входив до Всеукраїнської мисливської спілки.

«Юрій був цілеспрямованим, життєрадісним, комунікабельним. Міг знайти із кожним спільну мову. Він був хорошим сім’янином і гарним батьком. Мав багато друзів, які досі телефонують і не забувають нас», – додала Алла.

У березні 2023 року Юрія Алєксєєва перепоховали на Алеї Слави кладовища міста Буча.

У нього залишились дружина Алла, син Михайло й донька Марія.