Солдат Юрій Кабанець, позивний Базік, загинув 30 серпня 2022 року, рятуючи побратима біля села Рідне під Ізюмом на Харківщині. Місяць боєць не дожив до свого 48-го дня народження.

Юрій народився і прожив усе життя в Києві. Навчався у школі № 170. Потім пройшов строкову військову службу. У мирному житті займався фасадами. Багато часу проводив із близькими людьми. Любив активний відпочинок. Захоплювався військовою тематикою.

Під час повномасштабної війни Юрій без вагань приєднався до Збройних Сил України, щоб боронити рідну країну від російських окупантів. Став військовослужбовцем 30-ї окремої механізованої бригади імені князя Костянтина Острозького. Обіймав посаду навідника кулеметного відділення. Брав участь у звільненні Бучі та Ірпеня на Київщині, потім воював на Донеччині, Луганщині та Харківщині.

«Мій дядько був відважним чоловіком. Такої щирої людини я не зустрічала. Кожному намагався допомогти – як у мирному житті, так і у військовий час. На собі витягав поранених хлопців, рятував, забуваючи про своє життя, адже для нього найголовнішим було, щоб ті, хто поруч, були живі та здорові, а про себе думав в останню чергу. Так і не зберіг себе. Був вірним другом, люблячим сином і братом, турботливим батьком. Але завжди мало що про себе говорив та розказував. На питання, де він і як, завжди казав: «Воно вам не потрібно. Я живий і вже добре». Добровільно захищати Батьківщину, свою родину і друзів Юрій пішов з першого дня повномасштабного вторгнення. Він любив життя, свою країну, свій дім та свою родину. Відібрали найдорожче. Відібрали серденько нашої родини. Мій рідненький, мій дядя, наша підтримка, яку ми втратили», – написала племінниця полеглого воїна Кристина.

Поховали захисника на Лісовому цвинтарі у рідному Києві.

В Юрія залишилися син, брат, сестри, племінниці, племінники, друзі та побратими.