Штаб-сержант Юрій Коваленко загинув 14 березня 2023 року від пострілу танка під час запеклого бою у Серебрянському лісництві поблизу села Кузьмине Луганської області. Воїну було 56 років.

Юрій народився в селі Некрасове на Сумщині. Закінчив там восьмирічну школу. З дитинства мав потяг до пошуку артефактів, захоплювався історією рідного краю. Дев'ятий та десятий клас закінчив у Глухівській СШ №2. Паралельно навчався в музичній школі. У Сумському профтехучилищі здобув фах електрика. Служив в армії. У 1987-му Юрій приєднався до археологічної експедиції, що працювала в Києві на Подолі. Через рік вже займався пошуковою діяльністю.

Працював на посадах художнього керівника Некрасівського сільського Будинку культури, вчителя музики Некрасівської школи, потім – керівника музичного гуртка Глухівського районного Будинку культури й директора підліткового клубу в Глухівському ПТУ №31. Був членом українських патріотичних організацій у Глухові, брав участь у перших проукраїнських мітингах, виступав на сцені з гітарою. Також грав на фортепіано та баяні. Був хористом камерного хору.

У 1992-му вступив до лав Збройних Сил України. Служив у структурі морально-психологічного забезпечення військової частини в Глухові, працював завідувачем клубу військової частини. Із 1999-го обіймав посаду завідувача науково-дослідного відділу Національного заповідника «Глухів». Уже в зрілому віці навчався на історичному факультеті Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Із початком війни в 2014 році як військовий археолог брав участь у гуманітарній місії «Чорний тюльпан», мав 9 ротацій на окуповану територію. Постійно ризикуючи, волонтери віднайшли й ідентифікували тіла понад 150 загиблих у боях за Іловайськ і Дебальцеве. У грудні 2020 року чоловік підписав контракт із ЗСУ. Брав участь у боях за Авдіївку в складі 58-ї окремої мотопіхотної бригади імені гетьмана Івана Виговського. Перебуваючи на військовій службі, захистив кандидатську дисертацію. Загалом став автором понад 70 наукових статей.

У перші години вторгнення в складі 16-го окремого мотопіхотного батальйону «Полтава» брав участь у боях за Глухів. Потім воював на Броварському напрямку та в Чернігівській області. Деякий час лікувався в шпиталі, а паралельно займався волонтерством. Невдовзі знову повернувся на фронт. Воював на південному та східному напрямках. Обіймав посаду стрільця-снайпера 16-го окремого мотопіхотного батальйону 58-ї окремої мотопіхотної бригади імені гетьмана Івана Виговського.

«Людина-легенда для Глухова, Сумщини та України… Юрій Коваленко брав участь у численних археологічних експедиціях, зокрема досліджував руїни Батурина, який у 1708 році знищили московські загарбники за наказом Петра І. Саме Юрію належить відкриття місця розташування головного храму гетьманської столиці – собору Живоначальної Трійці», – розповіли у КНУ.

Поховали загиблого в рідному селі.

В Юрія залишилися дружина, дві доньки й онучка.

Воїн був нагороджений грамотою президента України «За гуманітарну участь в АТО», відзнакою «За заслуги перед ЗСУ», медаллю УПЦ «За жертовність та любов до України», а вже посмертно – орденом «За мужність» ІІІ ступеня.

28 квітня 2023 року депутати Глухівської міської ради проголосували за перейменування двох вулиць на честь Юрія Олександровича. Так, у селі Некрасовому та місті Глухів вулиці Некрасова тепер носять імʼя захисника. У 2024 році на будівлі Музею археології Національного заповідника «Глухів» відкрили меморіальну дошку на честь Юрія Коваленка.