Старший солдат Юрій Нерубайський загинув 18 березня 2022 року в Миколаєві. Того дня о шостій ранку по казармах, що розташовані в місті, російські окупанти випустили 5 балістичних ракет. Юрію було 29 років. Разом із ним загинув і батько чоловіка його сестри – Юрій Порущенко.

Юрій народився в селі Стебне на Черкащині. Любив тварин. У дитинстві пас бичків бабусі. Мав улюбленого – Бадика. Після закінчення школи подав документи у три вузи. Пройшов в усі. Для навчання обрав Черкаську пожежну академію. У 2013 році Юрія призвали до армії. Потрапив у кримський спецпідрозділ «Тигр». З початком Євромайдану Юрія перевели до Львова. Згодом служив у спецназі в Черкасах. У 2014 році брав участь в АТО на Луганщині. Додому повернуся з двома медалями. Після того 4,5 роки працював на будівництві в Ізраїлі.

Вночі 24 лютого 2022 року Юрію Нерубайському зателефонували із військкомату. Він відвіз дружину із 3-тижневим немовлям до батьків дружини, а сам вирушив захищати рідну країну. 1 березня вже брав участь у боях на Миколаївщині із «Джавеліном». Захищав Україну у лавах 137-го окремого батальйону морської піхоти. Був навідником.

«Юра мав завищене відчуття справедливості. Ненавидів людей, які беруть і дають хабарі. З дружиною Лєною він встиг пожити тільки 9 місяців. Познайомився з нею через інтернет. Зараз Лєна разом із сином Єгором живе біля своїх батьків поряд із Молдовою. Залишатися в Одесі боїться через обстріли», – розповіла мама воїна Людмила Григорівна.

Юрій Нерубайського поховали в Одесі. Посмертно воїна нагородили орденом «За мужність» ІІІ ступеня.

В Юрій залишилися батьки, дружина та син.