Старший лейтенант Юрій Савелло, позивний Іспанець, загинув 6 січня 2023 року в районі міста Бахмут на Донеччині. Після успішного просування заданого напрямку підрозділ отримав наказ рухатися далі. Ворог розпочав обстріл. Внаслідок влучання снаряда вибуховою хвилею захиснику зламало шию. Напередодні воїну виповнився 51 рік.

Юрій народився і жив у Запоріжжі. У 1998 році закінчив Кримський інститут природоохоронного та курортного будівництва, здобув професію інженера-будівельника. У мирному житті працював за фахом. У 2013-2014 роках був на роботі в Криму.

З початком російсько-української війни у 2014 році чоловік пішов добровольцем на фронт. Почав свій бойовий шлях з батальйону «Донбас», згодом став помічником гранатометника у в/ч 3027 НГУ. Воював у гарячих точках: в Іловайську, Горлівці, Мар’їнці, Новотошківці, Красногорівці, на Світлодарській Дузі. У 2018 році був нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня.

З 2019 року Іспанець проходив службу в 57-ій окремій мотопіхотній бригаді імені кошового отамана Костя Гордієнка. Був командиром взводу управління розвідувальної роти.

У 2021-му, проводячи огляд сектора, підірвався на ворожій протипіхотній міні ПФМ-1. У тяжкому стані та без нижньої кінцівки був доставлений до госпіталю Харкова, де йому зробили операцію. Згодом Юрія перевезли у шпиталь міста Ірпінь Київської області, де він і зустрів повномасштабне вторгнення. Коли почалася окупація Ірпеня, його евакуювали до Запоріжжя. Після одужання та проходження ВЛК боєць повернувся у стрій, але вже на протезі. У складі своєї 57-ї бригади брав участь у визволенні Херсона й області. Згодом разом із підрозділом вирушив на Донеччину – боронити Бахмут.

«Справжній приклад, яким має бути батько. Майже половину мого життя віддав захисту країни. Завдяки батьку я був змотивований йти добровольцем до нього в підрозділ, але через його загибель був вимушений в останню мить забирати документи із військкомату», – поділився Валерій Савелло.

«Його війна почалася в 2014 році добровольцем батальйону «Донбас». Згодом – 58-ма бригада, 16-ий батальйон, саме його підрозділ на чолі з командиром Май блокував і зупинив торгівлю з окупованими територіями. Через рік у складі 72-ї бригади їм вдалося повернути суттєву територію біля Авдіївки, і в складі 24-ї бригади захопити терикони біля Торецька. Розвідку проводив саме друг Іспанець. За 9 років війни він втратив більшу частину своїх побратимів. В районі Попасної в грудні 2021-го зазнав важкого поранення, ампутацію стопи. Іспанець наполіг і знову на протезі повернувся на фронт. За кілька місяців до загибелі він знову підірвався на міні, постраждав протез. Юрко продовжив брати участь в боях, бо повторював, що захищає майбутнє своїх дітей та України…», – написала Оксана Корчинська.

Поховали воїна на Павло-Кічкаському кладовищі у Запоріжжі.

В Юрія залишилися дружина і троє дітей.