Старший сержант Юрій Ткачук, позивний Доцент, загинув 7 квітня 2024 року біля села Будо-Воробʼївська на Чернігівщині. У бою отримав смертельні поранення внаслідок ворожого артилерійського обстрілу. Захиснику було 46 років.

Юрій народився в селі Малий Правутин Хмельницької області. Закінчив Малоправутенську школу. Потім вступив до Національного університету водного господарства та природокористування за напрямком «Агроекологія та землеустрій». Жив у місті Славута. З 2002 року працював на Славутському солодовому заводі, з 2006-го – на підприємстві «Будфарфор». З 2012 року був різноробочим за кордоном. Згодом знову повернувся до Славути.

Під час повномасштабної війни чоловік долучився до лав військової частини А4982 Збройних Сил України. Йдучи на війну, сказав своїм дітям: «Спіть спокійно, тато вас захищатиме».

«Тато був світлою людиною, який заради нас з братом важко працював все своє життя, аби ми мали все, чого він не мав у дитинстві. Він дуже нас любив. Коли говорили по телефону, тато часто казав, що «боїться залишити нас з братом сиротами». Він дуже хотів жити. Особливо важко було, коли він бачив бої, де помирали його побратими, і часто повторював «а жити-то хочеться»... Нам дуже його не вистачає, і цю рану неможливо загоїти… Я чекала тата з роботи, потім з війни, а тепер – все життя буду чекати…» – розповіла Ольга Ткачук.

Поховали Юрія в рідному селі.

У нього залишились дружина Галина, донька Ольга, син Юрій, батьки та дві сестри.