63-річний Юрій Войтенко загинув 11 березня 2022 року в Лукашівці на Чернігівщині. Його автомобіль розстріляли російські війська.

Юрій Войтенко народився в Лукашівці. Після школи навчався у Чернігові в професійно-технічному училищі на муляра. Далі служив в армії. Будучи прапорщиком поїхав до Афганістану, де тоді тривала війна. Там отримав поранення, після якого мав групу інвалідності.

Юрій мешкав у Чернігові. Деякий час працював майстром із ремонту взуття. Останній період життя був охоронником у дитсадку. А для душі – розводив голубів. Мав чимало птахів різних видів.

Коли почалася повномасштабна війна, Юрій допомагав іншим чим міг. До лав територіальної оборони його не взяли через вік та стан здоров’я. Тож він із дружиною Оленою розвозили хліб, доставляли їжу на блокпости. Вивозили людей із Чернігова, який у лютому та березні 2022-го активно обстрілювали та бомбили російські війська.

8 березня Юрій вивіз дружину, друзів та родичів у Лукашівку. Сам повернувся до Чернігова, щоби ще забрати людей з міста. Виїхати до села того ж дня не встиг через комендантську годину. А 9 березня Лукашівку вже окупували російські військові.

Дружина Олена намагалася додзвонитися Юрію, хотіла попросити, щоби не приїжджав. Але не вдалося: зв’язок у селі був слабкий.

11 березня Олені сказали, що біля магазину стоїть розстріляне авто. Вона попросила в окупантів дозволу піти подивитися, чи не її чоловік там. Олена знала, що Юрій її саму в окупації не залишив би.

Найстрашніше справдилося: в автомобілі було тіло Юрія. Олена з сусідами дістали його і поховали на городі. Після звільнення Чернігівщини – перепоховали у Чернігові.

«Юрій був дуже енергійною людиною. Мав активну життєву позицію. Він був гарним батьком, чоловіком. Перед війною якось сказав: діти вже дорослі, онуки також. Тепер поживемо для себе. А воно он як – не судилося», – сказала дружина загиблого.

У Юрія залишилися дружина Олена, діти та онуки.