Вікторові Мироненку було 87 років. Народився в селі Радьківка. Після школи пішов на роботу в колгосп. Був пастухом, мав роботу на фермі. У вільний час допомагав сусідам в будівництві. Обожнював їздити на мотоциклі та доглядати за ним. Любив читати книги і газети.
Останні роки був на пенсії. У своєму віці ще їздив на велосипеді на пошту чи на сусідні вулиці до друзів. Займався городництвом, мав невеличке господарство.
«Він був доброю, товариською і чуйною людиною. Любив проводити час із родиною і друзями, ходити в гості, збиратися в шалашах на свята. Завжди пригощав дітей, онуків», – розповів онук Олександр.
Поховали Віктора Мироненка на кладовищі в місті Ізюм.
У нього залишилися донька, син, троє внуків та дві внучки, а також двоє правнуків й одна правнучка.
