Віталій народився 21 вересня 1991 року в Одесі. З дитинства захоплювався футболом, баскетболом і дуже любив море. Був веселим, компанійським, з яскравим почуттям гумору.
Після школи навчався в училищі, де опанував фах слюсаря-ремонтника промислового обладнання. Мріяв стати прикордонником, але не пройшов відбір за станом здоров'я. Працював на різних виробництвах, а потім влаштувався на «Нову пошту», де був вантажником і експедитором.
«У нього була дуже хороша команда. Вони і працювали, і відпочивали разом: до моря їздили, грали у волейбол, спілкувалися. Одного разу батько запропонував йому перейти на іншу роботу, де більше платять, але він відмовився, бо йому там було добре», – розповіла мама Віталія.
У жовтні 2023 року його мобілізували, а 18 листопада він потрапив на Куп’янський напрямок.
«Віталій поліг на сьомий день своєї бойової історії, – сказала мама. – У бліндаж, де розташовувалась позиція мінометників, було пряме попадання. Син зазнав важкого поранення. Його оперативно евакуювали, прооперували в Куп’янську, вертольотом доставили до Харкова, але він так і не вийшов із коми».
За кілька днів на фронті Віталій встиг урятувати побратима з пораненням. Він знайшов медика, допоміг накласти перев’язку, а потім майже годину підтримував розмову, щоб той не втрачав свідомості. У цей час медик шукав можливість організувати евакуацію з поля бою.
У захисника залишилася мама.
