Володимир народився 25 липня 1992 року в селі Дерно Волинської області. Закінчив місцеву школу. Працював на будівництві.
З першого дня повномасштабного вторгнення став на захист країни. Служив у 68-й окремій єгерській бригаді імені Олекси Довбуша. Мав кілька поранень, але після лікування та реабілітації повертався на фронт. У 2025 році підписав контракт із 59-ю окремою штурмовою бригадою безпілотних систем імені Якова Гандзюка.
«Мій братик – найкращий. Він тримав зброю в руках до останнього подиху. Він завжди казав: «Мене ніщо не зламає, і війна не зламає», але все ж зламала… Мій Вова, мій брате, ми всі в скорботі за тобою… Час не лікує, рана в серці стає все сильнішою. Ми всі тебе пам’ятаємо, і я знаю, що ти завжди поруч», – сказала найменша сестра Олена.
«Він був світлою людиною та люблячим братом. Я дуже сумую та пишаюся ним. Пам'ять про нього буде вічною», – додала сестра Світлана.
Володимира нагородили відзнакою «За поранення».
Поховали захисника в рідному селі.
У нього залишилися батьки, брати і сестри.
