Вища

Ларису Осипову російські військові вбили 24 березня 2022 року. Того дня до її будинку в місті Ірпінь на Київщині підійшов волонтер, який хотів попередити, що більше не зможе приносити їжу та медикаменти. Вулицею їхали російські військові, вони вистрілили в нього. На крик вибіг чоловік Лариси Вадим, а за ним – і вона. Вадиму окупанти вистрілили в живіт, його дружині – в голову. Подружжя загинуло. Волонтеру вдалося врятуватися.

83-річна Надія Федорова загинула в березні 2022-го під час російських авіаударів по Маріуполю в будинку на проспекті Металургів, 47. Вибуховою хвилею вибило вікна квартири, Надію поранило уламками скла, від пережитого жаху її серце зупинилося.

Життя Олексія Шурка відібрав російський обстріл. 8 квітня 2026 року він їхав автомобілем по трасі Словʼянськ-Краматорськ, коли машину атакував ворожий fpv-дрон. Олексій отримав тяжкі поранення, від яких 10 квітня помер у лікарні Харкова. Йому було 56 років.

Життя 54-річного Олексія Клименка відібрав російський авіаудар по Словʼянську вранці 10 березня 2026 року. Він був у власній квартирі на вулиці Торській, коли поряд із будинком впала ворожа бомба. Чоловік зазнав тяжких поранень і потрапив до лікарні. Протягом тижня медики боролися за життя Олексія, та 17 березня він, так і не прийшовши до тями, помер у реанімації.

Життя Марини Губи відібрав російський обстріл Херсона 24 листопада 2025-го. Їй був 61 рік.

Життя 42-річного шахтаря Миколи Довбиша відібрав російський обстріл 1 лютого 2026 року в місті Тернівка Павлоградського району Дніпропетровщини. Тоді загинуло 12 людей.

Життя Вʼячеслава Риндіна відібрав російський обстріл Києва 27 грудня 2025 року. Тієї ночі шахед влучив у квартиру, де він мешкав. Дружина Ольга отримала поранення, за два місяці її серце також зупинилося.

Життя Максима Олійника відібрала російська армія 28 січня 2026 року. Ворог вдарив по багатоповерхівці села Білогородка Київської області. У домі, де мешкав чоловік, спалахнула пожежа. Поруч не стало його цивільної дружини Світлани Черновол.